Яків був дуже серйозним дощовим черв’яком. Він жив у нірці під землею. Залюбки слухав, як порипує коріння, просуваючись углиб. І як шарудять пагони, пробиваючись угору. Ретельно копав нові ходи. Вчасно снідав і вчасно вкладався спати. А по обіді грав у шахи сам із собою.
Як? А для чого тоді серйозному черв’якові хвіст?
Якось увечері Яків зголоднів і виповз на поверхню за кусником листка.
Рррррраз і випростав тіло. Рррррраз і підтягнув. Рррррраз ой! Вперся носом у равликову мушлю. Равлик схлипнув.
Ти чого? запитав Яків.
Мені надщербили мушлю. Її уже не пола-а-а-агодиш! равлик заплакав.
Яків не знав, як поводитись у таких випадках, тому просто поповз геть.
О, і ти плачеш? здивувався черв’як, побачивши трав’яного коника. А в тебе що сталося?
Мені сусіда по травинці щойно сказав, буцім одна моя стрибуча ніжка коротша за іншу і це так негарно, що він навіть сидіти поруч зі мною не хоче, зітхнув коник, і по його мордочці скотилася велика сльоза.
Ну, то тобі самому більше місця буде! відповів йому Яків і посунув уперед.
А ви чого рюмсаєте?
Маленькі заплакані мокрички під трухлявою колодою аж роздратували Якова.
Де наша мама? Де, де де?! хором запищали ті. Нам без неї стра-а-а-ашно!
Тю, та он же вона! Їсти вам тягне. До речі, про їжу… в животі у Якова кумедно забурчало, тому він поповз далі.
А далі Якову зустрівся жук-олень. У нього дивно блищали очі, й вигляд він мав теж якийсь дивний.
Тобі хтось щось пошкодив? Чи образив тебе? А може, ти голодний або тобі страшно? Яків не знав, що й думати.
Тільки поглянь, які чудесні ромашки на нашому лузі! пробурмотів жук.
Ромашки?! аж оторопів Яків. До чого тут ромашки?..
Краса це так зворушливо! додав жук-олень і поповз на замшілий камінь.
Боляче плачуть, страшно плачуть, і від краси теж плачуть? Нісенітниця якась.
Яків був такий збентежений, що мало не проґавив дуже підходящого березового листка у себе під носом.
Усе. Негайно додому. І більше жодних сліз.
Дзуськи!
О-о-о-о! І ти теж?! не стерпів Яків, побачивши сатурнію грушеву, що гойдалася на китиці квітів.
Ще вчора я спала у своєму коконі. А тепер маю крила. І літаю! Літаю в цьому великому і прекрасному світі. Це так, та-а-к незбагненно і... радісно!
Ага, їй радісно а вона плаче!.. Змовилися вони всі сьогодні, чи що?! пхикнув Яків і швиденько заховався в нірку.
Смаковитий листочок лежав у кутку кімнати. На столику самотньо стояли шахи. Але Якову нічого не хотілося. Йому ніби грудка в горлі застрягла, і все довкола тільки дратувало. Яка прикрість! У нього мав бути такий чудовий вечір, а тут...
Зненацька щось голосно зашаруділо. Вода!
«Хутчій нагору!» подумав Яків і виповз на поверхню крихітним рятувальним тунелем.
Дощ періщив що було сили. Яків згорнувся вузликом у сховку під лопухом і мовчки дивився, як вода заливає його нірку, таку рідну й затишну.
Я тобі дуже співчуваю. Інколи це так дістає ремонтувати дім після кожнісінької зливи! озвався хтось із-за стеблини.
Яків насупився. Звідки комусь знати, що він почуває?! Може, годі вже несподіванок на сьогодні?
Черв’як у картатій хустинці підсунувся ближче.
Мене звати Макс. Можеш нічого мені не казати, я просто побуду біля тебе, поки закінчиться дощ. Гаразд?
І Яків, серйозний і розважливий Яків, раптом уявив, як плавають у вирі води його шахи, а тоді подумав про те, скільки доведеться шукати нового листочка, лагодити стіни у поруйнованій домівці і... розплакався.
Макс співчутливо поплескав його по спині. Грудка, що застрягла в горлі, кудись зникла, ніби розчинилась. Якову стало так легко, що він відчув себе майже метеликом.
Хочеш, я допоможу тобі прибрати в нірці, коли дощ ущухне? запитав Макс.
Яків кивнув.
Як добре, що поруч є хтось, з ким можна пережити навіть наймокріший на світі вечір.
Допоможеш Якову збагнути чому плакали його сусіди з луки?
Равлик плакав, бо йому було...
боляче;
прикро;
сумно;
твій варіант.
Трав’яний коник схлипував, бо почував...
образу;
гіркоту;
несправедливість;
твій варіант.
Мокрички плакали, бо їм було...
страшно без мами;
незатишно;
вони хотіли їсти;
твій варіант.
Жук-олень відчував...
зворушення;
розчулення;
захоплення;
твій варіант.