Осіння олімпіада
Цього року Лусії вдалося сісти в одному ряду з Фрідою і Сусаною. А все через те, що вони — о, диво! — позбулися Ворони. Оскільки теперішня класна керівничка у школі була нова, вона не знала, що ця трійця — нерозлийвода, і на уроках подруги тільки те й робитимуть, що теревені правитимуть. Навчальний рік поки що починався вдало.
Протягом тижня клас іще не встиг познайомитися з новою керівничкою, зате учні вже придумали їй дуже влучне прізвисько. Взагалі дивно, що жінка з такою доволі оригінальною зовнішністю викладає курс основ громадянського суспільства. Мортиція завжди ходить із розпущеним чорним волоссям нижче плечей і має такі тонесенькі брови-дужечки, яких дівчата ніколи в житті не бачили. Вона не з тих учителів, які все пояснюють і перепояснюють, радше навпаки: до власних формулювань Мортиція вдавалася украй рідко, а слова добирала особливо ретельно, щоб усе було зрозуміло. Найчастіше просто читала текст із підручника.
Прізвисько придумала Сусана в перший день навчального року. Після літніх канікул мозок ще не був захаращений усіма цими уроками, тому різні приколи сипалися без упину. Щойно нова керівничка показалася у дверях, Сусана вигукнула:
— О боже, вони взяли на роботу Мортицію!
Відтак прізвисько й закріпилося. Щоліта канікули Сусана проводила з братом у селі. Від нудьги вони рятувалися переглядом старих фільмів. «Сімейка Адамсів» — один із них. Фріда також якось бачила цей фільм по телевізору, однак він її не надто вразив. Тож найпершої суботи дівчата зібралися в мансарді Беа, щоб переглянути фільм та остаточно затвердити прізвисько новій класній. Мансарда для цього була найкращим місцем, а ще тут дівчата святкували дні народження та записували кліпи.
У понеділок після першого уроку Мортиція без особливого ентузіазму сказала, що має повідомити новину.
— Будь ласочка, тільки не початок проєктів, — благально прошепотіла Лусія, прибравши з лоба гривку.
— Розслабся, ми ще замало тем вивчили, — втішала її Фріда, що сиділа ліворуч.
Попри те що дівчата сиділи в останньому ряду парт, Фріда бачила весь клас, коли випростовувалася на стільці. Здається, що могла зазирнути й у думки в голові самої Мортиції.
— Не варто недооцінювати можливостей класних керівничок… — як завжди, мудро порадила Сусана, що сиділа праворуч. Вона заклала за вухо пасмо волосся, яке недавно підстригла ще коротше, — таке носять хіба хлопці.
Мортиція поглянула в їхній бік, наче щось запідозрила, і всі троє вмить позамовкали. Краще не випробовувати її терпіння. Керівничка підвелася зі свого вчительського трону, пройшлася розміреною ходою по класу й зупинилася біля дошки. На чорному волоссі виблискували ранкові промені, що потрапляли до класу через вікно. Мортиція повільно взяла крейду і написала:
(напис на дошці)
ОСІННЯ ОЛІМПІАДА
— Що це? — Лусія нахмурила брови.
— Не знаю, але пише вона красиво, — відповіла зацікавлена Фріда. До всього, що хоч якимсь боком стосується спорту, вона дуже заповзята. Лусія з Сусаною — навпаки.
Лусіїне питання ланцюжком пішло по класу й наче відлунювало від стін усе гучніше й гучніше. Каста Модних, які ходили в цей самий клас, також не була винятком. У відповідь на питання своєї лідерки Маріси Сам стенула плечима й примружила і без того вузькі, як у китаянки, очі. Хоча Лусія не чула їхньої розмови, цілком могла подумки її сконструювати. «Ти знаєш, про що мова?» — запитала Маріса. «Хм, дай подумати… Ні, не знаю, але я переверну небо й землю, щоб з’ясувати це для тебе». Переконавшись, що її «рабиня» нічогісінько не знає, лідерка Модних причепилася з розпитуванням до Тоні. Він же, скориставшись нагодою, замість відповіді обхопив її голову з красивими пасмами й поцілував у щоку. Маріса вбивче на нього зиркнула й відвернулася. Ніби ніхто нічого не знає.
— Якщо ви нарешті замовкнете, я розповім, що це, — сказала Мортиція, щоб покласти край загальному бубонінню.
Вчителька витримала паузу, а тоді повільно, сонно-солодкавим голосом, наче співачка кантрі, почала пояснювати. Здавалося, в ідеальній тиші, яка запанувала навколо, вона хоче розтягти свою промову якнайдовше.