Старші пані як явище

Ірина Матурата

Старші пані як явище

Оповідки

Старші пані. Oratorio pro domo sua 1

Багато добрих слів написано про дівчат і жінок дівчатами і жінками. Світ видається їм нескаламученим, свіжим, п’янким, не обмеженим у просторі й часі. Думки їх повносилі й не зіпсуті умовностями, багаторічними штампами та нашаруваннями. Слова їх меткі, разючі, дошкульні, безапеляційні. Уподобання зрозумілі цілій їхній спільноті, судження різкі і… справедливі. Живуть вони потужно, яскраво, неординарно. Зневажають філістерство – вбогий затишок, одноманітний побут, усталений триб життя. Чи існують у бутті дрібниці? Може, й так, але вони нездатні зіпсувати паннам відчуття, що вони будуть молодими завжди.

Але! Якась зловісна закономірність існує у тому, що зрілість таки наступає – спроквола, по-зрадницьки, на усіх фронтах. І якогось дня ти розумієш, що – все! Ти – старша пані! І твої інтереси давно вже змінилися, а ти й не зауважила цього. Так, ти хочеш усього – манливих подорожей, непотьмарених пригод, притягальних зустрічей, новітніх вражень… Але!! Обклавшись тонометрами, пігулками та розтираннями, розумієш, що ці зрадливі речові символи старості таки обмежують твої бажання. Частенько, читаючи улюблений віддавна художній твір, ловиш себе на тому, що кут сприйняття цього твору геть змінився. Так, надибавши опис душевного стану героїні, мимоволі думаєш: «Оце ж як у неї тиск піднявся! І тахікардія неабияка! А може, навіть, аритмія…» Далі смієшся, струшуєш із себе сторонні думки і продовжуєш насолоджуватися шедевром.

Звісно ж, усе, що робив раніше, продовжуєш виконувати, але: якось не так! Отож, старші пані стають тонкосльозими, сентиментальними, дріб’язковими, нудними, докучливими, в’їдливими, буркотливими, безапеляційними у судженнях. Вони – конформістки і в значній мірі залежать від суспільної думки. Їхні крила давно куці, а думки шаблонові (часом навіть і примітивні). Вони люблять усе узвичаєне, із креном у бік класики. Старші пані – мінімалістки та докучливі моралістки. Часом вони узагалі нестерпні.

Але!!! Вони існують як клас, до того ж численний. З ними треба співіснувати, їх бажано зрозуміти. Вони повинні мати своїх захисників і оборонців.

Отож, розглянемо старших пані як явище.

Старша пані подорожує

Старші пані люблять подорожувати. Найчастіше вони мандрують у мріях, але буває (дуже рідко!), що їхні найсміливіші устремління здійснюються. Ось вона, поїздка, на долоні – і починаються зойки, зітхання та стогнання. П’ються сумнівні заспокійливі засоби; збираються поради всіх родичів та знайомих; сон утікає навіки (тобто до кінця поїздки) – в хвилини ж нічного забуття в уяві постають усі можливі й неможливі жахи, пов’язані з майбутньою подорожжю. З роками поїзди починають їздити швидше (хоча за годину вони долають ту ж відстань, що і 30 років тому), тунелі видаються довшими та темнішими, літаки страхітливо нависають над головою, сидіння в автобусах стають вужчими й стискають з усіх сторін. Мандрівка до Львова, яка в молодості була справою дріб’язковою (їздилося на навчання щотижня), перетворюється на цілу подію.

Пані середнього віку полюбляють прекрасне. Їхнє сприйняття прекрасного дещо (ба навіть дуже) відрізняється від відповідних порухів душі молодої людини. R’n ’ B, клубна та психоделічна музика далекі від таких пані, як сучасне морозиво від 11-копієчного аналога їх дівочих часів. Пані пізньої зрілості люблять класичне мистецтво. Вони погано бачать (до речі, з молодості, але тоді це так не кидалося в очі) і трохи недочувають (з цим недоліком пов’язана купа маленьких пригод). Свого часу отримавши музичну освіту, тепер ущент знівельовану вадами слуху, такі пані радо їдуть «у Львів на оперу».