Існує така країна, де мешканці майже не говорять.
Там є знаменита фабрика слів.
Якщо в тій дивній країні комусь закортить вимовити якесь слово, його потрібно придбати та проковтнути.
Знаменита фабрика працює і вдень, і вночі, виробляючи на своїх машинах розмаїття необхідних для мови слів.
Певні слова коштують дорожче за інші. Тож почути їх можна нечасто; хіба що від дуже заможних мешканців. Балакати в тому краї — надто дороге задоволення.
Бідні іноді шукають слова по смітниках. Але серед викинутих слів годі дошукатися чогось путнього — здебільшого всякий мотлох і непотріб.
Навесні на розпродаж виставляють партії слів за зниженими цінами.
Утім, користі з них теж небагато: ну от куди приткнути «черевомовець» чи «філодендрон»?
Іноді, за вітряної погоди, певні слова літають у повітрі. У такі дні діти наввипередки кидаються їх ловити сачками для метеликів. І згодом за вечерею гордовито промовляють
ті слова своїм батькам.
Нині Філеас упіймав три слова.
Він не промовлятиме їх увечері, бо задумав приберегти для однієї дуже важливої оказії.
Завтра уродини в Сібель. Філеас у неї закоханий.
Йому б хотілося сказати їй: «Я кохаю тебе», але він ще не наскладав для цього достатньо грошей.
Тож Філеас скаже їй три впольовані слова: «вишня, пил, стілець».
Сібель мешкає на сусідній вулиці. Філеас дзвонить у двері.
Він не каже: «Привіт! Як справи?», бо не має цих слів.
Натомість Філеас усміхається. Сібель у яскраво-вишневій сукенці.
Вона всміхається йому у відповідь.
Раптом позаду неї з’являється Оскар — найзапекліший ворог Філеаса. В Оскара дуже заможні батьки, утім, Філеас не зносить його через інше. Оскар без усмішки на обличчі звертається до Сібель.
«Це ж купа грошей!» — думає Філеас.
Сібель і далі всміхається, але Філеас не знає, кому адресована її усмішка.
Погляд Оскара випромінює неабияку впевненість.
«Мої слова такі нікчемні!» — думає Філеас.
Він набирає повні груди повітря і, вклавши всю любов, яка переповнює його серце,
вимовляє впольовані сачком слова.
Вони летять до Сібель, виблискуючи, немов коштовні камінці.
Усмішка Сібель зникає. Дівчинка дивиться на Філеаса.
Вочевидь, у неї немає слів, аби відповісти.
Сібель неквапливо підходить ближче і ніжно цілує Філеаса в щічку.
У Філеаса залишилося лише одне слово, яке він доволі давно знайшов у сміттєвому баку
серед купи мотлоху та непотребу. Це слово йому дуже подобається.
Він дбайливо беріг його для особливої нагоди.
І нарешті ця нагода настала.
Пильно дивлячись Сібель в очі, Філеас каже: