Ревізія. роман

Розділ 1

1

Аркадія, просп. Івана Павла ІІ

Чоловік нерухомо стояв посередині коридору, наче перебував не в цьому світі. Клієнти механічно оминали його, ніхто не звертав на нього уваги. Ніхто, крім жінки, яка сиділа в невеликій кабінці, де надавала юридичні поради.

Коли вона закінчувала навчання, то й на думку їй не могло спасти, що колись існуватимуть такі місця. А тоді приблизно сотня адвокатів не була зареєстрована безробітними у відділах праці. Десять років тому стажування завершували заледве шість тисяч осіб, тепер же — чотирнадцять. Ринок перенаситився, і не було в ньому місця для юристів, які зіпсували собі кар’єру.

Йоанна Хилка знала, що вона повинна радіти роботі в цій кабінці. Праця була принизливою, але, беручи до уваги обставини, її можна було вважати подарунком долі. Після фокуса, який вона викинула останньому клієнтові ще в ролі однієї з найкращих юристок бюро «Желязний і МакВей», жодна серйозна фірма не візьме її на роботу.

Вона підважила корпоративні принципи, але принаймні зберегла чисту совість. Це було того варте. Тепер вона могла зі спокійною душею отримувати сорок дев’ять злотих за просту консультацію зі сімейних та спадкових питань, а також майже три сотні, коли йшлося про судове провадження.

Просто казкова ситуація.

Хилка сфокусувала погляд на чоловікові, якого ненароком хтось штовхнув. Нещасний похитав головою, ніби він лише зараз зрозумів, де перебуває. Опустив руку вздовж тіла, і Йоанна помітила, що він тримає мобілку.

Було очевидно, що в нього був іще гірший день, аніж у неї. Що би він не почув по телефону, але це перевернуло його життя догори дриґом. Незважаючи на смаглявість, обличчя чоловіка було трупно-білим.

Він водив нерозуміючим поглядом навколо і раптом уловив погляд жінки-адвоката з кабінки.

Хилка вирівнялася на обертовому табуреті, що був ще незручніший, аніж крісло відвідувача в її колишньому офісі. Вона згадувала з відчутним роздратуванням колишні умови праці. Ще кілька місяців тому спокійно ходила на роботу, і всі у компанії знали, що не варто її безпідставно цькувати. Тут раз у раз з’являлися настирливці, які пошкодували п’ять хвилин, щоби знайти щось в Google, але знайшли п’ятдесят злотих на юридичну консультацію.

Більшість була, як цей поблідлий чоловік. Ніхто не прийшов по юридичну консультацію, якби мав хоча би хвилину на роздуми. Послугою користувалися ті, хто раптом опинявся в халепі. Наприклад, ті, хто пішов купити кільце ковбаси в сусідній «Carrefour» і по дорозі згадав, що сьогодні 30 квітня і наближається крайній термін подачі декларації PIT-37 1.

Тих, хто мав сітки з ковбасами, цибулею, пліснявими сирами чи рибою, Хилка швидко обслуговувала за своєю стандартною ставкою. На інших вона звертала лише мінімальну увагу — і то, якщо була твереза, що траплялося дедалі рідше.

Вона подивилася на клієнта, який продовжував стояти нерухомо, і взяла дихання. Хилка піднялася зі свого місця, вийшла з кабінки і зачинила за собою прилавок. Пішла прямо на чоловіка.

Пройшла повз нього і попрямувала до «Carrefour». Вона підійшла до алкогольного відділу, вибрала стограмівку горілки «Абсолют» і пачку фісташок та попрямувала до каси. Це був її звичний маршрут. Після покупок вона піднімалася на другий поверх і заходила до туалету біля «Springfield», яким користувалося найменше людей. Зачинялася в кабінці, пила, а потім поверталася на своє рообоче місце.

Йоанна двома ковтками спорожнила пляшку, закоркувала її та заховала в кишеню жакета. Поглянула на себе у дзеркалі, потім спустилася сходами на перший поверх. Пройшовши до консультаційного пункту, побачила блідого чоловіка, який присів на лавку та похилив голову.

Хилка подумки вилаялась і зупинилася біля нього.

— Курс франка виріс? — бовкнула.

Коли побитий життям чоловік підняв на неї погляд, вона переконалася, що у нього були ромські риси обличчя. Він подивився на неї нерозуміючим поглядом, і Йоанна помітила, що в нього тремтять губи.